МОЙ ГОСПОДЬ

О мой Господь! О мой Спаситель!
Я преклоняюсь пред Тобой.
Ты самый мудрый мой Учитель,
Спаси, грехи мои омой.

Со мною Ты всегда и всюду,
Ты – мой Наставник, мой Судья.
Тебе молиться вечно буду
И прославлять Тебя любя.

Мои раздумья не излишни:
Ведь жизнь с Тобой – светла, чиста,
И я в ответе в этой жизни
За день распятия Христа.

Твой Сын за нас терпел мученья,
Свою святую пролил Кровь…
Пошли мне, Господи, прощенье
И в сердце посели любовь.

БЛАГОСЛОВИ НАС, БОЖЕ

Благослови нас, Боже, на добро,
Життєву ниву засівати вчасно.
І наших рук, сердець і душ тепло
Хай людям урожаєм родить рясно.

На щастя, Боже, нас благослови,
Нехай щастить усім завжди і всюди,
Щоб ми могли усім його вділить
Навколо себе добрим, чесним людям.

І радістю ти нас не обійди,
Без неї в світі неможливо жити.
Як оберіг від горя і біди,
В душі цю радість будемо носити.

Благослови нас, Боже, на любов
Святу і праведну, а, може, й грішну
І захисти від осуду, розмов,
Бо нам усім суддя лиш ти, Всевишній.

ДОВІРИТИСЯ ГОСПОДУ

Даремно переконуєш мене,
Що жити ти не хочеш, бо не варто.
Повір мені, біда твоя мине,
Тоді думки назвеш невдалим жартом.

На сонце, небо, квіти подивись,
Така краса, що, навіть, слів бракує.
До Бога ти з молитвою звернись
І Він душевні рани залікує.

На світі таємниця є одна,
Яку дано не кожному відкрити:
Довіритися Господу сповна –
Бажання буде вірити і жити.

ДЯКУЮ, БОЖЕ.

Дякую, Боже, за світ цей чудовий,
В який я прийшла для життя.
За все, що даруєш мені Ти з любов’ю,
За вічне й святе майбуття.

За те, що я жити навчаюсь в Ісуса,
У радості з Ним і в журбі,
За те, що я — мати, дружина, бабуся,-
Я дякую, Боже, Тобі.

Велика подяка за зоряне небо,
За чисті світанки в росі,
За те, що Ти знаєш, чого мені треба
І здійснюєш мрії усі.

За шлях той тернистий, що вивів до Тебе,
За Церкву, в якій нині я.
За те, що у вічність Ти кличеш до Себе,
Де дружна й щаслива сім’я.

Я дякую, Господи, дякую щиро
За щедрий, рясний урожай,
За наші домівки у злагоді й мирі,
Де є запашний коровай.

За літечко тепле і осінь барвисту,
За спалахи пишних жоржин,
За рідне красиве й улюблене місто,
За мій історичний Тульчин.

Я дякую, Отче, схиливши коліна,
За пахощі квітів і трав,
За те, що Ти Сина, Єдиного Сина,
На муки за мене віддав.

З Ісусом в думках я себе розпинаю
Щоденно на тому хресті…
І грішна я з радістю знов розчиняюсь
В безмежному, Боже, Тобі.

Немає у світі такого мірила,
Щоб вимірять щедрість Твою.
В Тобі — моя віра, в Тобі — моя сила,
Я серце Тобі віддаю.

ДОРОГА ДО БОГА

Я дуже довго йшла до Бога,
Зробила безліч помилок,
Бо нелегка була дорога,
Немов крізь терни до зірок.

Траплялись злети і падіння,
Відчула радість і біду,
Жбурляли в мій город каміння,
Однак, я йшла вперед і йду.

«Не йди» — нашіптував нечистий.
«Зверни, поквапся до принад,
Стежина ця така терниста,
Скоріше повертай назад».

Але я знала – шлях мій вірний,
Бо визначив його Господь,
Тому упевнено й покірно
Іду я до нових висот.

Черпаю силу і натхнення
Я із святого Джерела,
Турботи всі свої щоденні
До рук Ісуса віддала.

У Ньому – вся моя надія
На вічність, праведність, любов.
Немов дитина, я радію,
Що Він прийде на землю знов.

Ми з Ним зустрінемось, я знаю,
Не за горами вже той час,
Коли в Небесних дверях раю
Мене стрічатиме мій Спас.

У нас із Ним — одна дорога,
Тому я з неї не зіб’юсь,
Бо я люблю настільки Бога,
Що вже нічого не боюсь.

У ВЕЛИКДЕНЬ

Іду до Храму прилучитись до добра,
До щирості, до ніжності, до Бога.
Ця істина божественна — стара,
Віками перевірена дорога.

Іду до Бога я, з молитвою іду…
В душі змішалось праведне і грішне,
Упевнена, розраду віднайду,
І допоможе в тім мені Всевишній.

О Господи! Яка прекрасна мить!
Горять свічки, лунає слово Боже.
А на очах моїх сльоза бринить,
Бо літургія ця на сон казковий схожа.

Я піднімаю очі до небес
І подумки до Господа я лину…
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Яка щаслива я у цю хвилину…

МОЛИТВА

З думками ясними і чистими
В молитві, схилившись, стою,
І в дзеркалі Божої істини
Я бачу гріховність свою.

Прости всі гріхи мої, Господи,
Дай сили свій хрест донести,
У світі зневіри і осуду
Духовні єднати мости.

Прошу я в покорі і щирості,
Як предки впродовж всіх століть,
Бо знаю: без Божої милості
На світі не можна прожить.

Ти змив дорогою ціною
Наш гріх на Голгофськім хресті…
І кличеш усіх за Собою
До неба — в оселі святі,

Уклінно я дякую, Отче,
За милість Твою у віках.
Терпіння то є найкоротший
До Тебе й до успіху шлях.

Щедро сіє сніжинками зоряне небо,
Відганяє засмучені роздуми геть.
В час Різдва в Україні тихенько до Себе
Немовлятко святе знов скликає людей.

Пастухи знов приходять під анголів пісню,
Мудреці знов приносять для Нього дари.
І наспівує вітер про радісну звістку,
І від інею срібні стоять явори.

Як колись, самодержець, на Ірода схожий,
Прагне знищити чисте, святе Немовля.
Але й досі жене вітер хмари ворожі,
І під звільненим небом спочине земля.

Простягаються ручки — рожеві, маленькі, —
Ніби хочуть в обійма прийняти весь світ.
Пригорнути до серця, мов лагідна ненька,
І зігріти у цій українській зимі.

Бо народ ще і досі про Бога не знає,
Не шанує Його, лише мерзне в гріхах…
Ось чому Немовля до цих пір закликає
Неспасених людей в українських снігах.

Богдан Мичка, 2004

Він знав
І Він Себе віддав
На смерть криваву на хресті.

Один
Єдиний Божий Син
Помер за нас на самоті.

Помер,
Але живий тепер
Він є в серцях Його дітей.

Живе,
І Сам життя нове
Дає навіки для людей.

Богдан Мичка, 2001

Воно дійсно дорожче за все…тоді коли ти правильно його приймаєш…коли ти розумієш, чому воно потрібне і коли ти вже не можеш без нього…
Це спілкування з Богом. Воно дорожче за сон. Бо воно приносить спокій. Кожен інколи мріє про сон: хороший, міцний, спокійний. Він приносить нам відпочинок.
А як душа? Про що мріє вона??? також про сон? А хіба вона спить??? хіба стомлюється?
Моя стомлюється))від непотрібних їй речей, яких в нашому житті є так багато, від суєти, від байдужості оточуючих людей та й від своєї власної, від злості, болю, боротьби, від переживань і нашої людської недосконалості…
І це напевно важче за фізичні навантаження, довгий робочий день і недоспані ночі.
Тому я приходжу до Тебе, мій Бог. Єдиний, який може зняти цю душевну втому. Інколи майже мертва, побита і безсила…але Ти кожного разу робиш чудо. Знову даєш життя моїй надломленій душі. Ти той, Хто дає спокій, вічний мир, Ти той, хто стереже цей мир, і ніхто так просто не може його забрати.
Це дорожче навіть за сон, який такий милий для нас. Навіть тоді, коли наші повіки закриті, ми можемо відчувати неспокій. Просто тоді нам це сниться. І насправді ці сни відображають сутність нашої душі, її стан, переживання.
І якщо ти не хочеш, не маєш часу для спілкування з твоїм Творцем, цілителем твоєї душі, ти просто сам вбиваєш її помаленьку. Страшно, але ти навіть не відчуєш, коли вона помре, і ти вже не захочеш шукати, цінним буде тільки сон, який так і не принесе спокою.
Коли ти приносиш свою душу Богу, Він робить її живою, досконалою, радісною, щасливою. Тоді ви одне, і Бог пробуває в тобі, дарує досконале щастя, яке не залежить від тимчасових речей. Коли ти шукаєш Бога у своєму спілкуванні, Він ніколи від тебе не відвернеться. Він завжди готовий відкритись тобі і показати щось таке, що ти ще не знаєш, що тобі дуже необхідно. Він невичерпний. Він навчить тебе любити навіть тоді, коли ніхто не любить. І немає інших шляхів для щастя і спокою, бо душа твоя створена саме для спілкування з їїТворцем.
Не розбивай мрій своєї душі! Не розбивай найсокровенніших мрій!